книга
Самоврядування громади та її відбудовчі зусилля
1943 –1945 роки
Ще гриміла війна у далекій від Процева Європі, ще лилася солдатська кров, ще процівські жінки і дівчата вірили, що їхні чоловіки і суджені повернуться додому, ще боляче щеміло серце від непоправних втрат, а процівська громада, яку складали здебільшого жінки, чоловіки-інваліди та безвуса юнь, взялася за відбудову рідного села, спаленого окупантами.
З поновленням діяльності державних і господарських органів було взято на облік населення, хати, клуні, сараї, худобу, сільськогосподарський інвентар. Що лишилося у спадок Процеву після вигнання фашистських нелюдів?
Із 554 господарств спалено:
будинків – 257
сараїв – 233
клунь – 122
повіток – 36
Обчислити, скільки згоріло людського майна, скільки завдано шкоди колгоспам, тоді було важко, та й хто міг цим займатися, коли ще йшла війна. Весь тягар відбудови зруйнованого господарства ліг на плечі народу.
Фото №8334 На фото : Косарі
Щоб об’єктивно оцінити тогочасне життя і становище наших людей, ми залучили матеріали протоколів сесій і виконкомів сільської ради, які, на щастя, збереглися в районному архіві. Саме ці документи - яскраве свідчення того, як сільська рада налагоджувала повоєнне життя Процева.
Шановний читачу, подаємо оригінали цих матеріалів (без правки), які допоможуть заглибитися в ті часи, зустрітися з тими людьми, пізнати своїх родичів, знайомих, що творили історію нашого села і нашої Батьківщини.
Одним із перших документів, на який ми натрапили, був протокол № 5 засідання сільради від 20 січня 1944 року, де під головуванням Чайчевського І.Г., секретаря Тименка С.З. та уповноваженого РВК Грінчака розглядалося питання:
- Про звільнення поставок молока та м’яса із колгоспників, робітників та службовців.
Списку нам не вдалося відшукати, хоча за протоколом він додавався. З цих матеріалів бачимо, що кожен колгоспник та службовець обкладався податком здачі державі молока, масла, сиру, яєць, м’яса, шкіри тварин.
Враховуючи, що у воєнні роки вибори до місцевих рад не відбувалися, тому 9.02.1944 на розширеній сесії ради з активом при:
голові с/ради Чайчевському Івану Григоровичу
секретарю – Тименку С.З.
активі: голова к-пу «3-й Вирішальний» – Прихідька Павла Івановича
голова к-пу ім. «Шевченка» – Фарбуна Михайла Андрійовича
голова колгоспу ім. «Сталіна» – Тулюпи Івана Олексійовича.
голова к-пу ім. «Кагановича» – Олешко П.В.
та члена сільської ради Фарбун Степаниди Оврамівни ставиться питання:
- Про обрання голови сільської ради.
- Політмасова робота активу ( обговорення книги Сталіна про війну).
Обговоривши перше питання, присутні обрали головою сільської ради Тименка Свирида Зіньковича, але як тимчасово виконуючого обов’язки, заступником – Фарбун Степаниду Оврамівну.
З другого питання виступив уповноважений від районної ради Ніженковський. Він зобов’язав актив проводити роз’яснювальну та пропагандистську роботу серед молоді і жителів села щодо вивчення книги Сталіна про війну.
Але засідання другої сесії ради, яке відбулося за місяць, показало, що працювати головою сільради не так легко, а тому 19.03.1944 року вноситься питання при голові Фарбун Степаниді Оврамівні та секретарю Фарбун Парасковії Степанівні про:
1. Призначення голови сільради;
2. Про перекручення, що відбулися за два роки з землею.
І знову призначається новий голова, але також тимчасово виконуючий обов’язки, – Забіяченко Василь Дмитрович.
Та чи не найжвавіше обговорювалося питання про землю. Адже відомо, що з німецькою окупацією повернулися до села куркулі, які відібрали втрачену землю в колгоспників, ще й прихопили ласі шматки землі в активістів радянської влади, а тому сільська рада вирішила:
«всі перекручення, які були утворені протягом двох років, постановити за законом до 1941 року».
Війна вимагала мобілізації не тільки людських ресурсів, а й чималих коштів. Селяни з розумінням ставилися до цього, і часто добровільно віддавали останні заощадження у фонд оборони країни. Про це свідчить і постанова сільвиконкому:
Резолюція
По доповіді голови сільвиконкому Забіяченка В.Д. про хід виконання плану мобілізації коштів по селу.
Ухвалили: Фронт і країна потребують коштів для бистрішого розгрому німецького фашизму. Робітники, службовці і колгоспники багато вклали труда у справу допомоги фронту, допомоги країні. Мільйони карбованців уже здали трудящі нашої країни державі, мільйони карбованців здали колгоспи нашого району. Колгоспники нашого села чимало допомогли державі і фронту. Колгоспники нашого села здали державі 40 тис. крб., військового податку – 65 тис. крб., ІІІ військову позику – 90 тис. крб. й інші податки. Наряду з цим наше село відстає у виконанні плану мобілізації коштів. Недоїмки за нашим селом числяться 3 тис. крб., військової позики – 8500. Збір готівки на ІІІ військову позику голови колгоспів, а особливо фінуповноважені, пустили на самоплив. Особливо уповноважені Федоренко, Кияшко П. строки по колгоспах по збору коштів на ІІІ військову позику зовсім провалили. Вони не приділяли і не приділяють абсолютно ніякої уваги цьому питанню, тому поставили село під загрозою.
Виходячи з цього, на основі рішення бюро РПК та сесії райвиконкому т. Федоренко та Кияшко за зрив роботи по збору коштів на ІІІ військову позику, за саботаж, за халатне ставлення до такого важливого питання, віддати до суду і просити слідчих органів вжити якнайсуворіших заходів до цих товаришів. Попередити останніх уповноважених про те, що якщо вони до 28 серпня не зберуть гроші, то справу передати до суду.
Уповноважену т. Дивнич, яка добилася 96% збору позики, зібравши зі своєю бригадою 19 тис. 50 крб., представити до обласної премії.
Про те, що сільська рада тримає під контролем усі питання життя села, свідчить засідання сесії від 15.02.1944 року під головуванням С.З. Тименка:
- Оформлення кошторису.
- Виселка людей у Бровари – 20 осіб.
- Організація рибної ланки в колгоспах.
- Догляд за бджолами і їх годівля в колгоспах.
- Робота крамника по збору яєць від населення.
У протоколі не вказано, з якою метою було вислано 20 осіб з колгоспу до Броварів, очевидно, людей направляли для роботи на військових об’єктах.
У полі зору сільради - і питання забезпечення багатодітних родин матеріальною допомогою. Попри те, що в той час дуже скрутно було з коштами, сесія сільської ради від 07.02.1944 року все ж розглядає це питання і вирішує надати через бюро допомогу таким сім’ям:
1. Кармазі Андрію Олексійовичу
2. Безсмертному Денису Семеновичу
3. Гайдуку Севастяну Андрійовичу
4. Гайдуку Григорію Сергійовичу
5. Списовському Федору Андрійовичу
6. Безсмертному Трохиму Григоровичу
Для того щоб вижити, треба було шукати хоч якісь джерела доходів. Сільська рада вирішує в кожному колгоспі відновити рибальські ланки, які дадуть надходження до місцевого бюджету, а також гостро стоїть питання про розширення і годівлю бджіл.
З настанням весни сільська рада організовує колгоспників на польові роботи. Тож 21 березня 1944 року при головуванні Забіяченка В.Д, секретаря – Фарбун П.С. та голів колгоспів: Прихідька П.І. – «3-й Вирішальний», Тулюпи – ім. «Сталіна», Фарбуна – ім. «Шевченка», Овсієнка – ім. «Кагановича» на порядку денному стоїть питання:
1. Інформація голів колгоспів про підготовку тяглової сили до весняної сівби.
2. Розподіл лісоматеріалу.
3. Поточні справи.
Із звіту голів колгоспів вимальовується невтішна картина. Коні та воли не відгодовані, бракує кормів, а тому правління звертається до селян, які не тримають худоби, щоб вони допомогли фуражем. Вирішили звернутися ще й до райземвідділу щодо забезпечення фуражем.
У колгоспі ім. Сталіна виведуть на весняні роботи 4 пари корів, а голова колгоспу ім. Кагановича Овсієнко просить виділити трактор.
ФОТО №8269 НА фото : Ілько Омелькович Безсмертний кожен день на роботі
Чекати допомоги від держави у відбудові соціально-культурних закладів не доводилося, тому на загальних зборах громади села Процева від 03.04.1944 року, при голові зборів - Забіяченку В.Д, секретарю - Тулюпі М.І. ухвалюється рішення про самообкладання на 1944 рік:
Постанова
загальних зборів громадян с. Процева
Ухвалили:
- Для скорішого відбудування соціально-культурних закладів нашого села, зруйнованих німецькими загарбниками, провести самообкладання на 1944 рік в другому кварталі.
- Встановити такі ставки самообкладання:
а) для господарств колгоспників, робітників, службовців, кооперованих кустарів і ремісників – 20 крб.;
б) для одноосібних селянських господарств, що мають нетрудові доходи (від скупки, продажу і т. ін.) та для осіб, які не ведуть сільського господарства і мають нетрудові доходи, – 150 крб.;
в) для одноосібних селянських господарств, що не мають польового засіву і не мають скота, для господарств некооперованих кустарів і ремісників, які не ведуть сільського господарства, й інших громадян, що мають трудові доходи не за наймом, – 40 крб.;
г) для одноосібних селянських господарств, які мають польовий засів або робочий скот, – 75 крб.
Зібрані суми самооподаткування витратити так:
А) 75% передати до місцевого бюджету на покриття учбових та господарських витрат школі;
Б) решту ( 25 %) витратити на ремонт мостів – 4 штуки х 200 = 800 крб. та на постройку бані – 1590 крб.
4. Доручити виконкому сільської ради депутатів трудящих скласти кошторис на витрачення 20 % суми самообкладання на потреби відповідно до п. 3 і 4 цієї постанови.
Голова сільської ради тримає під контролем усунення всіх перекручень, які вдалося виявити. Так, зокрема, з постанови сесії від 10 травня 1944 року читаємо: «Користуючись німецькою владою, під час окупації нашого села німцями, гр. Кобзар Федір Кирилович, що жив на території колгоспу ім. «Сталіна», а також маючи в своїх руках тягло і робочу силу, силами колгоспників побудував собі комору. Під час відступу німців гр. Кобзар Ф.К. виїхав з німцями, а тому сесія постановляє: відібрати комору як безгосподарне майно і передати колгоспу ім. Сталіна та просити Бориспільський райвиконком завірити постанову Процівської сесії. Голова Забіяченко».
У полі зору сільської ради – і набір молоді та чоловіків до Червоної Армії. Так, на засіданні сесії від 16.06.1944 року при головуванні Забіяченка В.Д., секретаря Тулюпи Марії Іванівни обговорюються питання:
1. Виселка людей в армію.
2. Зняття трофейних корів.
Пропоную вам, шановні читачі, рішення з першого питання (без змін):
УХВАЛИЛИ: в зв’язку з тим, що для Червоної Армії потрібна велика сила людей для оборони нашої Батьківщини, а тому ми, голови колгоспів, зобов’язуємося перед сесією Процівської сільської ради, що це завдання ми виконаємо своєчасно за розпорядженням РВК.
З другого питання виступив голова сільради, який інформував про наявність у мешканців села трофейних корів. Ухвалено:
- Зняти трофейні корови в громадян, які їх мають у зв’язку з тим, що ці корови не були нажиті, а взяті під час окупації німців. А тому за розпорядженням РСП ці корови потрібно не пізніше як 16 червня зняти і поставити на ферми колгоспів.
ФОТО №1813 На фото_ Голова колгоспу «3-й Вирішальний» П.І. Прихідько(постав зліва)
У матеріалах сесій віднайшовся витяг із протоколу загальних зборів колгоспу «3-й Вирішальний» від 5.08.1944 року, на які прийшло 190 осіб. Голова колгоспу Павло Іванович Прихідько із секретарем Марією Гаврилівною Кияшко ставлять питання про виключення з колгоспу Кияшка Кузьми Петровича. Після обговорення ухвалюється рішення:
1. У зв’язку з тим, що Кияшко Кузьма Петрович неодноразово попереджався про усуспільнення коня та воза, але на зауваження управи колгоспу та бригадирів не реагує, а самовільно використовує тягло на свої потреби, ухвалили:
1. Виключити з колгоспу Кияшка Кузьму Петровича як зривника трудової дисципліни. (Голосували одноголосно).
Повоєнна активність сільської ради спостерігається на всіх ділянках господарської діяльності. Наведемо, з невеликими скороченнями, протокол засідання виконкому сільської ради від 5 січня 1945 року: «Присутні члени сільвиконкому Забіяченко В.Д., Тулюпа М.І., Фарбун С.А., Мироненко В.Ф., Савон І.Г., а також голова РВК Шпак Й.І.
Порядок денний:
1. Підготовка парникового господарства до посіву овочевих культур (доповідають голови колгоспів - ім. «Сталіна» - Тулюпа І.О., ім. «Кагановича» --Кузьменко І.Л., ім. «Шевченка» -- Мазецький П.С., «3-й Вирішальний» - Прихідько П.І.
2. Вивозка матеріалу з Тростянецького лісництва.
3. Мобілізація робочої сили на роботи в Донбас.
4. Інші питання.
Заслухавши питання про підготовку парникового господарства до посіву овочевих культур, сільвиконком відмічає, що в колгоспах села робота по цьому питанню проходить зовсім незадовільно, особливо в колгоспах ім. «Кагановича» та ім. «Сталіна». В колгоспі ім. «Кагановича» парникове господарство зовсім занедбане: котловани не вичищені, рам, коробів, скла і насіння немає, а в колгоспі ім. « Сталіна» із 120 рам в наявності лише 10.
Сільвиконком вирішив: 1) голові колгоспу ім. «Кагановича» т. Кузьменку й огороднику Шмигун переключити всю роботу на підготовку парників і до 25 січня 1945 року виготовити короба, заготовити скло, виготовити 50 рам; 2) зобов’язати голову колгоспу ім. «Сталіна» т. Тулюпу І.О., огородника Чабана С. до 25 січня вичистити котловани, заготовити 50 рам, виплести матки.
ФОТО № 1798 НА фото : Голова колгоспу імені Сталіна - І.О. Тулюпа
Для відновлення спалених будинків процівців та виробничих приміщень колгоспів необхідні були будівельні матеріали. Тож невипадково з другого питання виступав голова Бориспільського райвиконкому Й.І. Шпак.
З метою швидшого вивезення лісоматеріалу з Тростянецького лісництва до 25 січня 1945 року на пропозицію Й.І. Шпака сільвиконком ухвалив рішення відрядити з колгоспу «3-й Вирішальний» 5 підвід, з колгоспу ім. Сталіна 3, з колгоспу ім. Кагановича 2, з колгоспу ім. Шевченка 3 підводи.
На цьому ж засіданні було заслухано питання про відрядження робочої сили на відбудову Донбасу, про що говорив голова сільвиконкому Забіяченко В.Д.
Сільвиконком ухвалив: «На основі постанови партії і уряду про мобілізацію робочої сили на військові підприємства, а також на основі директивного розпорядження РК КП(б)У направити для роботи в Донбас 15 чоловік, а саме: з колгоспу «3-й Вирішальний» – 6 чоловік, з колгоспу ім. Сталіна – 3, з колгоспу ім. Кагановича - 3, з колгоспу ім. Шевченка – 3 чоловіки. Зобов’язати голів колгоспів представити людей для вручення мобілізаційних листів».
Можна лише уявити, яка то була непроста справа знайти в ті часи працездатних людей для відбудови Донбасу. Тож доводилося відправляти неповнолітніх хлопців, дівчат і комісованих з військової служби за станом здоров’я чи за інвалідністю.
На цьому ж засіданні сільвиконком створив пожежну дружину в складі: «Шульги Герасима Павловича, Загрубіна Миколи Міхейовича, Безсмертного П.М., Безсмертного Пан. Св., Страшного Михайла Гнатовича…» і зобов’язав колгоспи «…виділити 5 коней, збрую, драбину, відро, а колгоспу «3-й Вирішальний» – виділити воза».
Рішення сесій та виконкомів сільської ради не були формальними. Їх виконання жорстко контролювали члени виконкому і, за необхідності, заслуховували відповідальних за реалізацію рішень на своїх засіданнях.
ФОТО № 39 НА фото Голова колгоспу Шевченка - Мазецький Ф. Є.
Постав зліва
У березні 1945 року слухається питання: «Про хід весняної сівби у колгоспах».
Заслухавши голів усіх чотирьох процівських колгоспів ( Шевченка – Мазецького, Сталіна - Карпенка, Кагановича – Кузьменка, «3-й Вирішальний» – Прихідька) щодо виконання рішень виконкому сільської ради, його голова В.Д. Забіяченко інформував членів виконкому, що в колгоспі «3-й Вирішальний» на другий день сівби, а це 23 березня, вийшли з ладу культиватори, а в боронах не вистачає зубців. У колгоспі ім. Сталіна бракує упряжі на все тягло, тому сівбу там розпочали на тиждень пізніше. В колгоспі Шевченка незадовільна організація праці – колгоспники виходять на роботу о 8–9 годині. Тож виконком попереджає керівників господарств, що невиконання рішення сільвиконкому передбачатиме серйозні заходи впливу. Водночас було зобов’язано голів колгоспів у дводенний термін переглянути всю посівну техніку, взяти на облік усіх корів, які можуть бути тягловою силою, добитися виходу на роботу сівачів не пізніше 6-ї години ранку та організувати в полі гаряче харчування. Керівника групи агітаторів тов. Журавель зобов’язали налагодити випуск полівок (газет) та читання газет під час перерви, а для кращого контролю за весняною роботою закріпили членів сільвиконкому:
Колгосп ім.Шевченка – Фарбуна С.А.
Колгосп ім.Сталіна – Савона Ів. Гр.
Колгосп ім. Кагановича – забезпечено
Колгосп «3-й Вирішальний» – Миро ненка.
За часів радянської влади свято 1 Травня зустрічали врочисто, піднесено, з трудовими рапортами. Ще не закінчилася війна, а партійні й радянські органи на засіданні сільвиконкому, що відбулося 21 квітня 1945 року, вимагають:
- Очистити до 30.04.1945 року всі господарські двори колгоспів та колгоспників, провести побілку приміщень, сараїв.
- Зобов’язати директора школи Журавель надати допомогу в написанні лозунгів, плакатів і вивісити їх при правліннях колгоспів та в селі.
- Зобов’язати керівників драмгуртків розучити патріотичні пісні.
- Зобов’язати голів колгоспів на час святкування посилити трудову дисципліну.
Здається, людям було не до врочистостей, але партійно-радянська система пильно стежила за дотриманням правил соціалістичного співжиття, ідеологія була передусім.
З фронту повертається дедалі більше скалічених війною чоловіків, які не в змозі забезпечити ні сім’ю, ні себе відповідними умовами життя. Трудові колективи колгоспів ухвалюють рішення про надання допомоги таким родинам. Так, збори від 16.10.1945 року ухвалили:
1.Зібрати продуктові набори для сімей фронтовиків та інвалідів, а також відрахувати з кожного колгоспника по 4 трудодні для надання допомоги вказаній категорії.
У ці важкі повоєнні роки сільські ради справді стають господарями на своїх територіях. Нам вдалося відшукати резолюцію сесії ради, де слухалося питання про розвиток тваринництва. Подаємо її без змін:
Резолюція
сесії Процівської сільської ради, що відбулася 01.12.1945 року по питанню стану тваринницьких ферм в колгоспах ім. Сталіна, ім. Шевченка нашого села.
Заслухавши відчит зав. фермою к-пу ім. «Сталіна» т. Карпенка Н.О. та завфермою к-пу ім. «Шевченка» т. Фарбуна П.С., сесія Процівської сільради відзначає:
Німецькі окупанти, що хазяйнували в нашому селі більше двох років, зруйнували всі колгоспні будівлі, розграбували худобу, спалили село і т.п. Після вступу Червоної армії в наше село колгоспники з подвійною енергією взялися за відбудову колгоспних будинків і тваринницьких ферм. Але не всі правління колгоспів віднеслись до цієї справи по-більшовицькому, чесно і добросовісно. В той же час, коли потрібно було направити всі сили на відбудову ферм, окремі голови колгоспу і зав. фермами віднеслись до цього не по-більшовицькому, а справу відбудови тваринництва пустили на самоплив. Зокрема, по колгоспу ім. «Сталіна»:
- приміщень для телят немає абсолютно ніяких, а телят розносять по окремих колгоспниках. За сараї для телят завфермою т. Карпенко не думає, контрпропускник телят не зводять лише тому, що немає приміщення. Приміщення можна було відремонтувати. Утеплити, але через халатність зав. ферми т. Карпенка ця справа провалена. Телятам і на сьогоднішній день приміщень немає.
По колгоспу ім. Шевченка:
- приміщення для телят збудовані, але вони не відповідають кількості телят. Телята знаходяться в надзвичайно поганому стані. Сараї не закінчені, не вкриті, не обмазані, кругом сквозняки, грязно. Це сталося тому, що зав. фермою дуже рідко там буває. Замість того, щоб допомагати, щоденно перевіряти роботу ферми, завфермою т. Фарбун на роботу не з’являється, а замість цього ходить пиляти до колгоспників. Такий стан, звичайно, не покращує роботи ферми, а навпаки – розвалює її.
Виходячи з цього, сесія Процівської сільради постановляє:
- Поручити головам колгоспів т. Тулюпі і т. Мазецькому в дводенний строк виправити помилки, що були на фермі, привести в справний порядок приміщення, де знаходяться телята.
- Зав. фермою к-пу ім. Сталіна т. Карпенка за халатність у роботі з роботи зняти.
- Поручити управі к-пу підібрати зав. фермою свого колгоспу з кращих колгоспників.
- Завфермою к-пу ім. «.Шевченка» т. Фарбун П.С. за ганебне ставлення до тваринництва, невихід на роботу, не підготовку приміщень просити РЗВ вислати комісію для перевірки постанови цієї сесії.
- Попередити, що якщо на протязі 4 днів він не виправить роботи на фермі, то буде відданий під суд.
Тяжкі то були часи. Держава, щоб хоч якось залатати дірки в бюджеті, вдалася до запозичення коштів у населення. Непосильним тягарем на плечі сільських трудівників лягла ця позика. На неї зобов’язували «добровільно» підписуватися кожного працездатного селянина, без найменшого сподівання на її повернення державою.
Досвід 30-х років підтверджував ефективність цього економічного чинника. Держава вираховувала з кожного працівника протягом десяти місяців 10% заробітку і лише два місяці на рік його виплачували повністю. Особливо непосильною була позика для сільського населення, якому за примусову працю зарплату не платили, а нараховували трудодні, на які мали б видавати платню натурою, тобто зерном. Однак, наприкінці року держава визначила такий план хлібоздачі, що колгоспи не могли видати натуроплату своїм працівникам. Водночас кожна сім’я мусила підписатися на позику сумою 20, 30 чи 100 карбованців. За сплачені гроші людям видавали державні знаки – облігації, схожі на банкноти.
Уся відповідальність за виконання визначених державою завдань щодо запозичення в населення коштів була покладена на виконком сільської ради. Щоб проілюструвати це, достатньо навести матеріали протоколу засідання виконкому сільської ради від 10.05.1945 року: «…заслухавши уповноважених по реалізації четвертої військової позики т. Петрука – по к-пу ім. «Кагановича», Куценка – по к-пу ім.» Сталіна», Савона – по к-пу «3-й Вирішальний», сільвиконком відмітив, що уповноважений по колгоспу ім. Кагановича Петрук М.К. при плані 11 000 крб., підписав лише 2500 крб., а готівки не зібрав взагалі. Тому виконком виносить йому суворе попередження і якщо він до 13 травня 1945 року не виконає плану, то буде знятий з роботи і відданий під суд».
Відповідно до рішення Процівського сільвиконкому, що дублював вказівку зверху, його голова Тимофій Григорович Гайдук довів до колгоспів план реалізації позики на загальну суму 132 тис. крб., у т.ч. для колгоспу ім.Сталіна – 27 тис. крб., ім.Шевченка – 21,6 тис. крб., ім. Кагановича – 26,4 тис. крб. і «3-й Вирішальний» – 57 тис. крб.
У надісланому головам колгоспів рішенні сільвиконкому вказувалося, що «…план реальний і на протязі 4-х днів, після оголошення по радіо, приступити до підписки і готівкою здати в банк. З цією метою слід розгорнути широку роз’яснювальну роботу, організувати підбір кращих підписчиків. Ця політична робота покладається на нас і ми, гордо і чесно, повинні виконати її на 100%».
У кожного читача виникне запитання: а звідки селяни могли взяти гроші, щоб сплатити позику? Як це робилося, добре знають процівські жінки. Цілий тиждень, працюючи в колгоспі, вони збирали з домашнього господарства, відриваючи від дітей, молоко, яйця, готували ряжанку та, нав’ючивши на спину торбу з картоплею, а спереду – кошик з молочними продуктами, ішли до пароплава, що плив до Києва. А там, біля пристані, на їхню продукцію вже чекали перекупники. Всі отримані гроші люди віддавали державі. Терпіли нестатки, надривались на полях, фермах, бо розуміли, що йде війна, а вона потребує чималих коштів.
ФОТО № 2098 НА фото: На колгоспному полі Шевченка
У роки війни весь тягар непосильної праці ліг на плечі жінок і підлітків. Це були люди, які пережили колективізацію, Голодомор, на собі відчули, що таке «плани», «зобов’язання», «червоні валки», «ударні темпи», «догнати і перегнати». Ці сільські трударі вправно володіли ціпом і сапою, серпом і косою, сокирою і лопатою, ходили за плугом і вирощували хліб. З ентузіазмом і самовідданістю на місце чоловіків, які пішли на фронт, ставали жінки. Вони працювали на косовиці сіна, копали картоплю, збирали городину, возили вирощений урожай. Не було такої ділянки, де б не трудилися жінки. Зранку й до ночі, а часто і вночі вони тяжко працювали за трудодні, з єдиною думкою – вижити і нагодувати дітей, а в тих часто найбільшим бажанням було просто наїстися. Нелегка доля судилася їм, але кожен з них гідно ніс свій хрест.
Жінки - колгоспниці збирали добрі врожаї, забезпечували наших воїнів, братів, чоловіків усім необхідним, щоб 1945 рік став роком великої ПЕРЕМОГИ. І він настав.
.
