книга
Про гроші, хліб і до хліба
Повертаючись у спогадах в далекі 20–30-ті роки минулого століття, процівські старожили оповідають про тодішній сільський побут, і сучасній людині, що виросла в умовах так званої цивілізації, важко повірити, що так насправді було. Сьогодні всі життєві потреби людини можна задовольнити, лише маючи гроші. Залежно від соціального статусу людини, грошей буває більше, менше, або зовсім мало, або дуже багато. Люди заробляють гроші, одержують пенсії, стипендії, беруть кредити, задля грошей часом ідуть на небезпечні бізнесові оборудки.
У ті часи заробити гроші для сімейних потреб вартувало величезних зусиль. Попри те, що натуральне господарство в основному задовольняло матеріальні запити селян, всі гостро відчували нестачу коштів: для придбання гасу (керосину), щоб світив каганець, аби не сидіти в темряві, для купівлі солі, мила тощо.
У період усуспільнення продуктивних земель селяни одержували гроші лише з невеликого свого господарства, основою якого була присадибна ділянка. В господарстві зазвичай тримали корову, яка давала молоко для власного споживання та на продаж, курей (яйця здебільшого продавали, одне-двоє поросят, переважно для власного споживання. Деякі господарі утримували по кілька овець на м'ясо та для одержання вовни, вирощували також качок і гусей головним чином на продаж.
Мешканці Процева, маючи добрі випаси для великої рогатої худоби, спеціалізувалися на продажі молока та пряжанки. Виготовлену пряжанку збирали в декілька горщиків, клали у великі кошики, виплетені з червоної тоненької лози, додавали одну або й дві п'ятилітрові сулії молока, зв’язували кошик з клунком, в якому були картопля, буряки, морква чи інші овочі, звалювали ту нелегку ношу на плечі і несли до пристані «Вишеньки», до якої щовечора причалював пароплав «Тарас Шевченко», що курсував маршрутом Ржищів–Київ.
Пристані, як такої, не було, пароплав приставав до крутого піщаного берега, матроси викидали на берег якір та похідню з двох довгих дощок. Згодом, коли колгоспи зміцніли, процівцям почали виділяти спеціальну підводу, якою доставлялись важкі клумаки до пристані.
У Києві пасажирів очікували місцеві заробітчани, які за помірну плату ручними візками доставляли ту поклажу до Житнього ринку.
Процівські діти не могли дочекатися батьків, які мали повернутися з Києва, вибігали аж до пристані, чекаючи гостинців. А гостинцями були зазвичай «французька» булочка, яка тоді коштувала 5 коп., цукерки з вареного цукру («подушечки»), оселедець або тюлька. Та невимовною радістю бувало придбання матерії на спідничку, платтячко чи кофтинку або хустинки.
Від корови в господарстві була подвійна користь. Крім молока, вона щорічно народжувала теля. Якщо теличка, то з неї виростала корова собі або на продаж, а коли був бичок, то його випасали на м'ясо, а шкіра йшла на вичинку та пошиття взуття для когось із членів родини. Щоб мати м’ясо, в господарстві тримали овець. Овець влітку стригли, а взимку з вовни ткали рядна, ліжники та сукно, з якого шили свитки – найбільш зручну одежину. Овечі шкури чинили й одержували легкий і міцний матеріал для пошиття кожухів, кожушанок – легкого і теплого зимового одягу. Ці кожушанки продавали й на базарі. А для обробки і пошиття виробів також необхідні були гроші.
Важливим джерелом грошових надходжень у процівців був червоний, пекучий, так званий «процівський перець». Може, то був сорт, виведений місцевими селекціонерами, а можливо, його так називали, оскільки масово вирощували саме у Процеві та постачали на київські ринки.
Технологія вирощування перцю була специфічною і сьогодні практично забута. Для вирощування розсади рано по весні у спеціально виплетені з лози ясла жінки засипали землю з перегноєм, висівали туди насіння перцю, помідорів, капусти та інших овочів. Та особливу увагу приділяли перцю. Його сіяли якнайбільше, накривали ятериною (власноруч виплетеною сіткою, з якої виготовляють рибальські снасті), а зверху, для утеплення, накривали різним ганчір’ям, зволожуючи за потребою ґрунт, а в сонячну погоду відкривали на деякий час для «загартування». Поки насіння зійде і проросте до розсади, селяни виорювали городи, садили картоплю, квасолю, соняшник, кукурудзу, гарбузи тощо. І лише тоді на найродючішому місці квадратним способом (25 х 25) висаджували розсаду перця. Пізніше в його міжряддях перцю садили капусту, цибулю та інші рослини, що не «глушать» основну культуру, яку дбайливо доглядали.
Пізнього літа, коли перець дозріє, стручки виламували, висипали у хаті на долівку де він ще дужче червонів, тобто набував товарного вигляду. Відтак усією сім’єю нанизували «циганськими» голками по п'ять перчин на низку. Здебільшого це вважалося дитячою роботою, і діти не заперечували, що це їхній обов’язок. А потім низки зв’язували в десятки та сотні. По п’ять, сім сотень складали в мішки і доставляли у такий самий спосіб, як і пряжанку, на київські ринки.
Згадує Галина Степанівна Фарбун:
ФОТО № 2 на фото: Перше фото в Києві. З батьками Галина та Паша.
– І мені довелося в дитинстві, коли ще до школи не ходила, побувати разом з батьками на базарі В Києві. Яким він мені видався? Величезним сірим каменем з такими ж великими сірими будинками і дуже не схожий на наш піщаний Проців. Відтоді збереглася і фотографія.
За гроші, вторговані на базарі, батьки хліба не купували, бо зерно вже отримували на трудодні (так оцінювалася робота колгоспників). Коли треба було борошна, батько вносив з комори мішок зерна, висипав на піч, щоб підсохло. Висушене зерно віяли на дворі на сильному вітрі, потім відвозили його на міні-вітряк, який стояв на одному з горбів між Процевом і Софіївкою. Мати з борошна, просіяного на сито, пекла запашний житній хліб з хрусткою скоринокою, інколи і житні пиріжки з квасолею і калиною, а також з солодкими буряками (цукрові буряки), зі смаженою капустою. На зиму в кожній міській хаті засолювали діжку огірків, шаткували діжку капусти, квасили столові червоні буряки в макітрах – так водилося з року в рік.
А ще в нас на селі сіяли коноплі. Це вже не на гроші, а для виготовлення полотна, пошиття натільної білизни для сім’ї, а значить – для економії грошей».
Ми так детально висвітлюємо процес виготовлення тієї чи іншої продукції, щоб читач зрозумів, якою ціною діставалася селянинові кожна копійка. У ті далекі часи невеликі приватні крамнички (магазини) почали відкривати люди, схильні до комерції. Однією з найбільших крамниць, яку величали лавкою, була крамниця Юхима Зіньковича Безсмертного. Частенько навідувався до лавки сусідський хлопець Петро Шкара. Запримітив власник лавки кмітливого процівського підлітка Петра, який умів усно, швидко і безпомилково виконувати арифметичні дії з якнайбільшими цифрами.
ФОТО №3243 НА фото : Щкара Петро Антонович
Юхим Зінькович довірив 14-річному хлопцеві прилавок і відтоді всі жителі села почали називати неповнолітнього Петра Шкару Петром Антоновичем. Сьогодні, коли слухаєш розповідь його дочки, Галини Петрівни Щербак, дивуєшся, як же міг хлопчина всюди встигати: і матерію відміряти, й оселедець зважити, і цукерки та печиво подати, а ще треба було й на вулиці товар відпустити – крейду, керосин. Люди дивувалися його спритності, він усе встигав, й односельці ставилися до нього з великою повагою. Водночас і Петро Антонович добре знав, як нелегко дістається процівцям кожна копійка. А тому в селі не було жодної людини, яка б помітила за Петром Антоновичем якихось непристойних дій, до чого зазвичай вдаються деякі продавці. Згодом, коли було створено споживчу кооперацію, Петро Антонович працював у магазині, єдиному на все село. Незважаючи на отриману в дитинстві травму (не згиналася рука), йому не було рівних серед продавців. Любов до свого фаху Петро Антонович проніс через усе своє життя, в усі роки і в усі часи, до глибокої старості, вірно служив він людям.
ФОТО зліва № 3253 НА фото: Нечай Мотря Йосипівна
З огляду на територіальну розкиданість Процева в селі почала зароджуватися приватна торгівля. У Салькові торгували вдома в садибах Михайла Панасовича Гайдука, Павла Ничипоровича Гайдука та Мотрі Йосипівни Нечай. У Софіївці торгували в садибі Галини Йосипівни Кобзар. Власники будинків і були продавцями.
Держава спрямовувала зусилля на розвиток у сільській місцевості радянської колгоспної торгівлі. Однак цей процес рухався повільно. Послуговуючись тогочасною пресою Бориспільщини, наведемо замітку, видруковану в газеті «Колективіст» від 16.06.1932 року за № 64: «Радянсько-колгоспна торгівля у нашому районі ледве починає розгортатися, але й то без жодного керівництва від районних організацій. Треба прямо сказати, що ні одна організація ще не взялася до організації радянської торгівлі. Наш район мусить мати гарно розгорнуту мережу колгоспних крамниць. Треба організовувати масовий виїзд колгоспників і трудящих одноосібників до Києва. Ширше дорогу радянсько-колгоспній торгівлі! Дужче вдаримо по неповоротності, опортуністичному скигленню про «неможливість торгувати»!»
Коли вигнали з хати (розкуркулили) Дмитра Яковича Кияшка, то в його оселі, яка стояла навпроти садиби Ніни Юріївни Кияшко також створили магазин, де торгував Іван Бєльчик, а згодом Євдокія Антонівна Тименко (по вуличному – Свиридова Дунька).
Слід зазначити неабияку користь від заснування споживчої кооперації, яка стала насамперед не об'єднанням капіталів, а об’єднанням людей для задоволення як індивідуальних, так і інтересів громади. Споживча кооперація, крім забезпечення товарами сільських магазинів, також закуповувала лишки сільськогосподарської продукції в населення. Отож селяни, не гайнуючи часу на ринки, мали пристойне поповнення сімейного бюджету.
А з другого боку, всіляко неволила працьовитих, завзятих і самодостатніх сільських господарів радянська влада. Щоб показати, хто в хаті господар, влада вдалася до нелюдських заходів. З особливим визиском більшовики забезпечували плани хлібозаготівлі. Про це свідчать сторінки газети « Колективіст» від 13 грудня 1932 року:
Постанова Раднаркому УСРР і ЦК КП (б) V
Зважаючи на особливо ганебний провал хлібозаготівлі в окремих районах України, РНК і ЦК ставлять перед облвиконкомами й обкомами, райвиконкомами й райпарткомами завдання – зламати саботаж хлібозаготівлі, що його організовують куркульські й контрреволюційні елементи, знищити опір частини сільських комуністів, які стали фактичними провідниками саботажу, зліквідувати несумісні з званнями члена партії пасивність і примирення до саботажників. Забезпечити швидше наростання темпів, цілковите й безумовне виконання плану хлібозаготівлі.
РНК і ЦК ухвалюють:
- Негайно припинити довіз товарів, цілком припинити кооперативну і державну торгівлю та вивезти з відповідних кооперативних і державних крамниць всі наявні товари.
- Цілком заборонити колгоспну торгівлю як для колгоспів, так і для одноосібників.
- Припинити всяке кредитування, провести дотермінове стягнення кредитів та інших фінансових зобов’язань.
- Перевірити й очистити органами РСТ кооперативні і державні апарати від всяких чужих і ворожих елементів.
Ось так, по-більшовицькому, влада розправлялася з селянами, які не воліли вступати в колгоспи, артілі, не виконували плани…
Геніальна ідея кооперативного руху повільно, але впевнено набирала оберти. Вже 12 березня 1939 року та сама газета «Колективіст» інформувала читачів, що «…на зборах звітно-виборної компанії у споживчих товариствах сказано: добробут трудящих мас невпинно зростає. Особливо про це яскраво говорить ріст крамообігу в нашому районі. Так, у 1935 році він складав 5 мільйонів 114 тисяч карбованців, у 1936– 11 млн. карбованців, у 1937 році крамообіг відносно 1936 року ще збільшився на 2 млн. 580 тисяч карбованців. Приріст крамообігу за 1938 рік проти 1937 року складає 4 млн. 300 тисяч карбованців. Зокрема в 1938 році, в порівнянні з 1937 роком, продано більше: мануфактури – на 17%, взуття – на 40%, одягу – на 42%, меблів – на 35%, парфумерії і речей сангігієни – на 38%, культтоварів – на 80%. Кооперація нашого району зросла також і в кількісному відношенні. Вона має 9 сільмагів, райунівермаг і райпродмаг та багато інших крамниць. Знизилась дебіторська заборгованість. Виросли нові кадри працівників радянської торгівлі».
Однак, попри певні зрушення, торговельних приміщень не вистачало. Про це свідчить той факт, що у Процеві кооперативний магазин, де продавцем був Петро Антонович Шкара, тулився в одному з приміщень контори колгоспу імені Шевченка.
Не зважаючи на всілякі труднощі і перепони, життя селян потроху налагоджувалося. На зароблений трудодень почали видавати невеликі гроші та сільгосппродукти, які люди частково продавали на ринках. За отриманні гроші зводили будинки, купували дрібну сільськогосподарську техніку, допомогали своїм дітям отримати вищу освіту.
Недільного червневого дня 1941 року мирне життя радянських людей обірвала війна. Німці, відступаючи, підірвали магазин, в якому працював Петро Антонович Шкара. Однак після звільнення села від окупантів купили в Сошникові дерев’яну хату, в якій облаштували невеличку торгівельну точку (нині там стоїть клен у центрі села).
Слід підкреслити небайдуже ставлення виконкому Процівської сільської ради до розвитку кооперативної торгівлі на селі. Після визволення Процева від фашистських загарбників у листопаді 1944 року, відбулося засідання сільвиконкому з участю його голови В.Д. Забіяченка, секретаря М.І. Тулюпи і трьох членів, де було розглянуто питання щодо обрання правління кооперації.
Відповідно до постанов Бориспільського РСТ і Процівського сільвиконкому, від обов’язків голови Процівського ССТ звільнили в. о. голови А.М. Кобзар, а також обрали нове правління споживчої кооперації, до складу якого ввійшли: Степан Павлович Гайдук, Андрій Микитович Кобзар, Василь Денисович Забіяченко, Федір Єгорович Мазецький, Григорій Сергійович Гайдук. Головою правління ССТ був обраний інвалід Великої Вітчизняної війни Степан Павлович Гайдук.
ФОТО № 6978 На фото: Гайдук Степан Павлович- голова споживчої кооперації. Проців.
Одночасно обрали ревізійну комісію у складі Матвія Григоровича Гайдука, Федіра Макаровича Опрощенка, Даші Захаровни Нагорної. Головою ревізійної комісії обрано Гайдука Матвія Григоровича. Згодом сільвиконком зобов’язує голову ССТ вчасно завершити ремонт приміщення, призначеного під кооперацію.
Потроху кооперація набирала темпів. Це засвідчує матеріал у газеті «Колективіст» від 04.01.1951 року:«З кожним роком збільшуються культурні потреби трудящих району. Про це свідчать зрослі запити на культтовари. Так, в 1950 році Бориспільською райспоживспілкою продано
різних радіоприймачів – 500 штук, велосипедів – 1 000 штук, мотоциклів – 40 штук, музичних інструментів – на 30 000 карбованців, різної літератури – на 60 000 карбованців».
ФОТО №3251 На фото: Браніцький Петро Васильович - продавець
Як згадував продавець Петро Васильович Браніцький, у крамницях особливо відчувалася нестача продовольчих товарів. З промислових товарів завозили здебільшого гончарні вироби, упряж для коней. Горілку доставляли у великих бочках по 200–400 кг. В центральному магазині (в центрі села) горілку розливали в бідони і розвозили по лотках. Один літр горілки коштував 113 крб. Вона була неякісна. Процвітало самогоноваріння, бувало чоловіки пили рідину для примусів, розвівши її водою. Та чи не найбільше постраждало людей від денатурату».
Знайомлячись із рішеннями виконкому Процівської сільської ради, можна сказати, що проблемі торгівельного і побутового обслуговування мешканців села завжди приділялася увага – більшою чи меншою мірою, особливо, коли йшлося про закупівлю лишків сільськогосподарської продукції. Хоча до цих лишків можна було віднести хіба що картоплю та курячі яйця, продаж яких не визначався нормативами. Стосовно молока, м’яса, шкіри великої рогатої худоби та свиней, то продаж цієї продукції встановлювали в перші повоєнні роки, кожному господареві індивідуально.
Безперечно, закупівля лишків сільськогосподарської продукції не завжди була чітко організована, тому виконком сільської ради постійно вимагав від ССТ поліпшити цю роботу. Про стан заготівлі картоплі в Процеві можна ознайомитись у протоколі засідання сільвиконкому, що відбувся у жовтні 1953 року. Протокол подаємо без змін:
11. СЛУХАЛИ : Про виконання плану товарообороту Процівського ССТ за III квартал 1953 року та виконання плану картоплі індивідуальними хазяйствами села – доповідає голова правління ССТ тов. Мазецький.
Начинаю свій коротенький доклад з того, як доставлялися продукти харчування і другі матеріали в наше сільське споживче товариство. Я сказав би, що непогано. Доставка товарів проводиться в даний час добре, це пояснюється тим, що ми виконуємо і перевиконуємо квартальні плани товарообороту. Так, при плані товарообороту:
На I квартал – 195 тис. крб. виконано –202тис.
На II квартал – 202 тис. крб. виконано – 229 тис.
На III квартал – 205 тис. крб. виконано – 223тис.
Тобто план виконано на 112,3%
Виконання картоплі іде самопливом. Я не знімаю з себе вини, що не закріпив членів правління ССТ по участках по збору картоплі. І на сьогоднішній день здано картоплі 16тонн 620кг при плані 86 тонн.
ВИСТУПИЛИ: агент упомінзагу тов. Буцула М.П., який сказав, що для скорішого поступлення картоплі необхідні підводи, котрих колгосп дає недостатньо. На кожній підводі повинна бути відповідальна особа, це нам може ускорити виконання по плану картоплі.
Заслухавши та обговоривши доповідь голови правління ССТ Мазецького, виконком Процівської сільської ради постановляє:
- Зобов’язати голову сільської ради тов. Білошапку І.А. і голову правління ССТ закріпити по участках відповідальних членів правління ССТ і депутатів по збору картоплі і забезпечити 100% збір картоплі до 25 жовтня 1953 року.
- Зобов’язати правління колгоспу забезпечити відповідальних осіб за підводами, не менше трьох підвод на кожен день.
На цьому виконкомі було прийняте конкретне рішення, і робота по заготівлі лишків сільськогосподарської продукції поступово поліпшувалася. Про це свідчать матеріали засідання виконкому від 10 квітня 1956 року, де названо тих, хто долучився до розвитку кооперативного руху.
Голова виконкому сільської ради – Сич А.В.
Секретар – Кошовий П.М.
Члени виконкому Безсмертна Настя Гнатівна
Шорський Михайло Модестович
Розумна Галина Андріївна
Тименко Іван Федорович
Голова правління ССТ – Гайдук Михайло Панасович
Голова правління колгоспу ім. Жданова – Шум Ф.О.
Заготовач по яйцю – Шкара Петро Антонович
Заготовач по шкірсировині – Фарбун Яків Олександрович
ПОРЯДОК ДЕННИЙ:
- Робота сільського споживчого товариства по виконанню плану здачі державі продуктів тваринництва.
Доповідає голова ССТ – Гайдук М.П., який сказав, що з плану товарообороту за 1 квартал при – 250 000 крб. – виконано – 250 800 крб.
Здано: чорних металів–3 000 кг – виконано – 3 040
Кольоровий метал –50 кг, виконано–52 кг
Кістки – 150 кг, виконано – 150 кг
Тряпки – 70кг, виконано – 81 кг
Яйця – 5 тис. штук, виконано – 10 750
Шкури телячі – 16 штук, виконано – 16
Шкури свинячі – 6 штук, виконано – 4
Заготовка пушини – на 1 квартал – на 800 крб., виконано – 239 крб
Меху – 4 000 крб, виконано – на 938 крб
Шерсті – 5 кг, виконано – 5 кг
Волос – 5 кг, виконано – 2 кг
Закуплено яєць за 1 квартал
При плані – 2 000 штук, виконано – 5 300 штук
М'ясо – 6 ц, виконано – 26 ц.
Такий стан виконання плану залежить в першу чергу від правління ССТ, а також від заготовачів Шкари і Фарбуна.
Запитання голови сільвиконкому т. Сича:
- Скажіть, т. Гайдук, про висновки останньої ревізії?
Відповідь: – По товарному відділу ревізія пройшла вчасно і великих недостач немає. По промтоварному відділу ревізія проводилася двічі, і остаточних висновків не встановлено, поскільки по даним ревізії начислили перебільшення.
ВИСТУПИВ: заготовач Шкара П.А., який сказав, що обсяг роботи по збору яєць великий на одного заготовача, а тому необхідно ввести в обов’язки кооперації також збір яєць.
ВИСТУПИЛИ: член виконкому т. Кошовий П.М., який сказав, що тов. Шкара недостатньо відноситься до своєї роботи, тому що він приймає яйця на місці, йому приносять і він за це хоче одержати додаткову оплату за збір, а коли треба пройтися самому, з корзиною, то він шукає виходу.
У відношенні до продавців, то можна сказати, що продавець по продуктовому магазину тов. Кобзар О.Г. порушує правила радянської торгівлі, недоважує, перевищує ціну одних і тих же товарів . Одним товар продавався по 9 крб, а іншим той самий товар – уже по 9 крб. 50 коп. Тов. Гайдуку М.П і правлінню ССТ необхідно перевірити тов. Кабзара і попередити його, що за повторне порушення правил радянської торгівлі справа буде направлена до суду.
У відношенні до ревізії: висновок ревізії неправильний, тому що продавець на промтоварному магазині ще новоназначена, претензій до її роботи в книзі жалоб немає. Необхідно вважати, що ревізійна комісія не з повною серйозністю віднеслася до ревізії, а особливо голова ревізійної комісії Тютюн Іван Назарович.
Про порушення правил так званої радянської торгівлі розповідає публікація в газеті «Колективіст» від 07.03.1957 року:
Для родичів та знайомих
Не раз пайовики Процівського ССТ заявляли голові правління тов. Гайдуку про те, що продавець ларка, який знаходиться у Салькові, Гайдук Софія Павлівна, порушує правила радянської торгівлі. Зокрема, хороші товари вона приховує під прилавком і продає лише своїм родичам та знайомим.
Та глухий до всього цього голова правління ССТ. А глухий, мабуть, тому, що продавщиця – його родичка. В цьому ларку, крім солі, сірників, папірос, більше нічого не купиш. Багато товарів іде поза руками, бо продавщиця Софія Гайдук розпоряджається ними, як своїми власними.
Не слідкують за цим ревізійна та крамнична комісія, а також працівники Бориспільської райспоживспілки. Пора навести порядок у нашому ларку
Д. Кудря – пайовик
Зусиллями споживчої кооперації та колгоспу ім. Жданова 1957 року в центрі села збудували промтоварний магазин, який у 80-х роках було перепрофільовано, з ініціативи виконкому сільської ради, в дитячий спортивний клуб. Спорудили два дерев’яні ларки в Процеві (навпроти садиби В.П. Сергієнка) та у Софіївці, де він стоїть і сьогодні.
ФОТО № 175955 На фото: Ось такі магазини були у Процеві до 50-х років.
У тих же роках було ліквідоване Процівське ССТ, а його контору перевели в с. Мартусівку. За час існування Мартусівського ССТ, до складу якого входили і процівські споживачі, було побудовано дерев’яний ларок у Салькові.
Маємо протокол засідання виконкому Процівської сільської ради від 19 жовтня 1961 року, на якому доповідав голова Мартусівського ССТ Яків Андрійович Спис.
ФОТО № 3246 На фото: Голова Мартусівського ССТ - Спис Я.А.за кермом
З його звіту бачимо, що заготівельна діяльність споживчої кооперації значно погіршилася. План закупівлі яєць було виконано лише на 44%, а при плані заготівлі картоплі 20 тони, заготовлено лише 1 680 кг.
У подальшому, торговельне обслуговування мешканців Процева не поліпшувалося, внаслідок чого Мартусівське ССТ неодноразово критикували на виконкомі Процівської сільської ради, який на той час очолював Іван Данилович Фарбун. Ось, що він сказав про культуру роботи продавців:
Слід відмітити, що завмаг сільунівермагу Гайдук Віра Федорівна та Вовк Михайло Наумович добросовісно відносяться до своєї справи, план товарообороту виконують, покупці ними задоволені, чого не скажеш про завмага Петрука Івана Кузьмича. На його адресу надходить багато скарг від покупців за його грубе ставлення. Голова радгоспконторгу Поминальний мало буває в селі і не контролює роботу продавців. Та й зав. ФАП-ом т. Гончаренку регулярно треба робити перевірку санстану в магазинах.
Дирекція радгоспу ще й до сих пір не переобладнала машину для завезення хліба.
ВИСТУПИЛИ:
Браніцький Петро Васильович сказав, що найбільше людей живе на 1 відділку, а я працюю в ларку, який занадто малий. Потрібно ставити питання перед дирекцією радгоспу ім. Жданова та райспоживспілкою про будівництво нового магазину на відділку.
Довго тривав повоєнний відбудовчий період. Лише з 60-их років до крамниць почали завозити хоч якісь товари, в основному це консерви, свіжоморожену рибу, оселедці, борошняно-макаронні вироби, цукерки, мило, одеколони :«Жасмин», «Гвоздика», «Конвалія», «Тройной». Завозили й горілку , але вже в пляшках і за доступною ціною. Пізніше в сільських магазинах почали продавати велосипеди, мотоцикли, телевізори, радіоприймачі.
І все ж, попри складні умови роботи продавців, що торгували в непристосованих, неопалювальних приміщеннях, процівці вдячні їм за їхню працю. Добрим словом згадують Івана Кузьмича Петрука, Мотрю Йосипівну Нечай, Петра Васильовича Браніцького, Марію Йосипівну Кобзар і Галину Йосипівну Кобзар.
ФОТО №3452 На фото: Іван Кузьмович Петрук- продавець
ФОТО перезнять На фото : Кобзар Галина Йосипівна
Не поліпшилися умови роботи продавців і в 1970-ті роки. В селі було 6 торгових точок, з яких – 3 ларки. Можливо, скрізь така ситуація? Та ні. На центральній садибі в с. Ревному будується містечко, зводяться будинки, дитячий садок, клуб, розпочинають спорудження школи. А Проців, наповнений людьми (тут мешкає 2 500 осіб, у школі навчається 200 діток), занепадає. Ні доріг, ні газу, ні зв’язку, ні освітлення, ні дитсадка, закриваються магазини. Про це свідчать публікації в газеті «Трудова слава».
ЧОМУ ЗАКРИЛИ ЛАРОК?
На хуторі Сальків багато років працював продуктовий магазин-ларок, і ми були задоволені. Та ось 12 жовтня 1972 року його закрили. Нечай М.Й, яка тут працювала продавцем, перейшла працювати в центр села.
Ми, робітники радгоспу і пенсіонери, вкрай стурбовані. Адже магазин у центрі знаходиться на відстані 3 кілометрів від нашого хутора. Не в кожного є час і здоров’я щоденно чи кілька разів на тиждень здолати цей шлях, щоб купити хліба чи інших продуктів.
Мешканці х. Сальків
Від редакції: Сподіваємось, що голова правління Бортницького радгосп робкоопу тов. Радченко не забариться з відповіддю.
А це матеріал «Трудової слави» за № 129 від 17.08.79 року.
КОЛИ В ГОСПОДАРЧОМУ БЕЗГОСПОДАРНІСТЬ
Значні претензії хотілося б висловити через газету працівникам торгівлі. На території нашого радгоспу 5 сіл, а лише в одному Ревному є господарський магазин, та й він з невідомих причин час від часу закритий. От і доводиться за цвяхами та фарбою їхати в Бориспіль, витрачати дорогоцінний літній час. О. КОНОПЛЯ
С. Проців
Мешканці села Процева бачать, як на їхніх очах занепадає село, яке зробили бригадним, і тим самим обходили його увагою. Тому через газету люди звертаюся до владних структур за допомогою. Так, у тому ж таки 1979 році в газеті «Трудова слава» читаємо:
БАЖАНА МРІЯ
Нас, жителів с. Софіївка і Проців турбує те, що до цього часу продуктові магазини знаходяться у непристосованих приміщеннях. А звідси – неможливе зберігання окремих продуктів першої необхідності, а автолавка до нас не приїжджає. Немає господарчого магазину, досить повільно вирішується питання будівництва дороги до процівської ферми.
Працюючи на жнивах, ми, механізатори, спочатку відчували турботу адміністрації радгоспу, інших організацій, а потім якось усе «охололо».
Під час жнив у нас лише раз виступала агіткультбригада з районного будинку культури. Хотілося б в обідню перерву і лекцію цікаву послухати. Однак бажання поки що залишається мрією».
М. Тютюн
Кавалер орденів Жовтневої революції та Трудового Червоного прапора, механізатор радгоспу ім. Жданова.
Ось до чого призвело укрупнення сіл і цілих галузей, зокрема кооперації.
На зміну голові ССТ Новіку прийшов Цівун, який очолив Мартусівське ССТ, а згодом взагалі піврайону торговельних точок об’єднали в так зване Бортницьке споживче товариство. Це сталося в 1972 році. І хоч тут поталанило на керівника – Костянтина Кириловича Радченка – голову Бортницього СТ. Він встигав бувати всюди, і не лише бувати, а все усвідомлювати, організовувати і втілювати в життя.
ФОТО № 2681 На фото : Магазин в центрі села.
Завдячуючи його зусиллям та з допомогою сільвиконкому було збудовано великий продуктовий магазин у центрі села, продуктовий – у Софіївці, магазин в Салькові, переобладнано промтоварний магазин. Усі приміщення опалювались, до магазинів підвели воду, облаштували нові вітрини.
На фото № 2519 На фото: Магазин в Салькові.
Л. І. Чешко, сільський голова, згадує:
– Не було жодного разу, щоб на сесію чи то виконком не прибув К.К. Радченко. Ми добре розуміли, що крім нас двох, ніхто цієї справи не зробить. Вишукували всілякі ходи. Поставили на контроль виконання наказів виборців. І все–таки примусили директора радгоспу «Ждановський» П.М. Зубаня збудувати продуктовий магазин у Софіївці. І вже в той час з К. К. Радченком ми залучали спонсорів (хоча слово таке тоді не вживалося). Велике спасибі вже покійному Юрію Івановичу Ардаб’єву, який безоплатно надав цеглу, віконні рами, двері для продуктового магазину в центрі села.
ФОТО перезнять На фото Радченко К.К. - голова БортницькогоСТ Робота в торгівлі в сільській місцевості не з легких. Хронічна нестача товарів, а звідси – і невдоволення людей, коли всі зазвичай звинувачують продавця. Слова вдячності хотілося б сказати на адресу Марії Миколаївни Петрук, яка пропрацювала в торгівлі 34 років. Крім того, вона – активна учасниця художньої самодіяльності, депутат сільської ради, а головне – мама чотирьох діток. І всюди вона встигала. А ще відрізняло її від інших те, що завжди привітна, усміхнена, доброзичл
ФОТО №3160 ( вибрать одну у чорн.кофті) ива.
На пошану від людей заслуговують: Любов Михайлівна Бойчас, Катерина Миколаївна Ніжинська, Світлана Володимирівна Шульга, Галина Миколаївна Буцула, Любов Степанівна Кармаза, Софія Василівна Вовк, Галина Степанівна Тименко, Людмила Миколаївна Ніжинська, Михайло Наумович Вовк, Катерина Михайлівна Вовк, Галина Григорівна Петрук, Галина Сидорівна Шульга, Катерина Василівна Куценко, Галина Миколаївна Білошапка, Ольга Петрівна Тименко, Марія Луківна Тютюн, Алла Миколаївна Гайдук.
ФОТО №3573 На фото : М.Л. Тютюн - продавець
На жаль, з переходом на рейки псевдоринкової економіки і втратою споживчою кооперацією організаційних важелів, селяни також чимало втратили. Насамперед, внаслідок зникнення на селі системи заготівель сільськогосподарської продукції, цього стабільного джерела грошових надходжень для наших товаровиробників.
З часом Бортницьке споживче товариство розпалося. Магазини прибирають до рук спритні підприємці, викуповують їх за безцінь, ніхто і не подумав повернути хоч копійчину своєму пайовику. З'явилися приватні підприємці, першим з-поміж них став О.В. Станкевич.
ФОТО №2417 На фото Магазин у Софіївці.
Слід сказати, що вони доброзичливо і з душею ставляться до своєї справи, хоча є й такі, яким би тільки за всяку ціну але увірвати більше грошей. А от, приміром, Василь Іванович Плєсков, який має магазин будівельних матеріалів, працює так, щоб більше залучити покупців, для своїх мешканців робить знижки, а ще є меценатом і благодійником. З його допомогою відкрили капличку та парк, Василь Іванович утримує двірника за його доглядом. Більше було б таких заповзятих і небайдужих людей.
ФОТО № ( зробить фото господ. магазину ) На фото : господарський магазин
Сьогодні на території Процівської сільської ради діє 10 приватних торговельних точок, ресторан, дві кав'ярні, магазин будівельних матеріалів, СТО і лише одна крамниця, яка підпорядкована Бориспільському районному споживчому товариству.
Фото № 2412 На фото : Ресторан конюшні « Бутенка»
Фото № 2550 На фто : Кафе « Околиця»
