книга

ПОШТА

З проведенням масової колективізації селянських господарств партійні та радянські органи докладали чималих зусиль для мобілізації трудящих на дочасне виконання планів п’ятирічки, прискорення темпів соціалістичного будівництва, для виховання у людей відданості ідеям марксизму-ленінізму. З цією метою створювали великі загони агітаторів, пропагандистів, лекторів, активістів, працівників культосвітніх установ.

На той час більшість селян були неписьменними, не вміли читати і писати, та й не всі розуміли написане й надруковане. В селах проводились масово-політичні й культурно-освітні заходи – в селянських помешканнях, клубах, бібліотеках, хатах-читальнях. Тут пропагували новий побут, революційні свята, рішуче заперечували споконвічні народні звичаї та обряди. Дієвими засобами масованого культурного і політичного впливу були районні газети й радіогазета. Їм належала провідна роль у вихованні сільських мешканців у комуністичному дусі.

«Селянська газета» та «Пролетарська правда» в Борисполі почали виходити в 1928–1930 рр. У 1930 році з’явився друком перший номер районної газети «Ланами колективними», а з 1931 року видавався «Колективіст».

Газети регулярно привозили у великі поштові відділення, зокрема для нас – у Вороньків, а вже звідти процівські поштарі приносили їх передплатникам. Доставляли газети спочатку раз на тиждень, контролюючі органи чітко відстежували цей процес.

Нам вдалося віднайти в газеті «Колективіст», № 118 від 07.12. 1932 року, таку інформацію:

«Листоноша Процівського колгоспу «3-й Вирішальний» не розносить газет, а складає їх у себе на полиці і цим не дає змоги ознайомитись з життям району та настановами партії й уряду. Такого листоношу треба зняти з роботи і забезпечити безперебійну доставку газет до читачів».

Оплата праці листоноші була мізерною та й брали на цю роботу здебільшого чоловіків, адже розносити газети доводилося сільськими путівцями, часто бездоріжжям, пішки, за будь-якої погоди – у морози і спеку.

Тривалий час листоношами у Процеві працювали Данило Безсмертний та Галина Григорівна Усик. Люди й досі з теплотою згадують про них.

Комуністична партія вимагала від сільського керівництва ширшого розповсюдження преси серед населення. Про це свідчить матеріал газети «Колективіст» від червня 1953 року:

«ЗАКІНЧУ ПІДПИСКУ НА ГАЗЕТИ ДО 18 ЧЕРВНЯ»

Колгоспним листоношею я працюю вже 22 роки. Свою роботу добре знаю, вона мені подобається і я працюю з любов’ю. Всю кореспонденцію доставляю адресатам своєчасно. Тепер, в період догляду за посівами, коли основна маса людей працює в полі, газети, журнали й листи я доставляю колгоспникам безпосередньо в поле. Зараз проводжу підписку на газети й журнали на друге півріччя. Я дав слово до 18 червня повністю закінчити всю підписку на друге півріччя 1953 року і закликаю всіх листонош району наслідувати мій приклад.

Д. Безсмертний, с. Проців

Поштове відділення у Процеві відкрилося лише в 1964 році, займало воно кімнатку сучасного поштового приміщення. В одній будівлі містилися сільська рада, бібліотека і пошта. Першою завідувачкою відділення зв’язку була Наталія Василівна Шульженко, яка сумлінно пропрацювала на цій посаді десять років.

Місцеві органи влади також приділяли увагу роботі поштового відділення. Так, 28 листопада 1969 року сесія сільської ради заслухала це питання на своєму засіданні. Доповідала начальник Процівського відділення зв’язку Н.В. Шульженко. Вона, зокрема, зазначила:

– На відділку зв’язку працюють чотири листоноші. План по доходах виконується щомісячно. План підписки газет та журналів на 1970 рік – 1350 примірників. Підписали уже 1500 примірників, але з великими труднощами. Нашими працівниками було проведено багато роз’яснювальної роботи серед населення і можна було б краще провести підписку, якби депутати, комуністи першими віднеслися серйозно, а то навпаки, з 28 депутатів підписали журнал «Советы депутатов трудящихся» тільки 12.

Деякі жителі не цінять роботи листоноші, а це робота серйозна і відповідальна, до нас за розкладом приходить поштова машина в 13 год. 30 хвилин. А буває і пізніше. Година йде на розбір газет, листів, переводів. В 14 год. 30 хвилин, а інколи й пізніше, виходить в доставку листоноша, завжди видається 500 карбованців пенсій і переводів. Такі жителі, як Олешко Федір, Прищенко Павло, Буцула Пріська, Розумний Микола, не прив’язують у дворі собак. А ще роботу листоноші гальмує й те, що не скрізь є поштові ящики.

Виступаючі: Безсмертна Настя Гнатівна, Шорський М.М. запропонували оцінити задовільно роботу поштового відділення.

Збігли роки, з’явився мобільний зв’язок, та майже не змінилася праця сільських листонош. За будь-якої погоди і пори року вони завжди на службі.

За радянських часів робота листоноші залежала від активності політичного життя в країні. У дні, коли відбувалися партійні з’їзди, пленуми, конференції тощо, газети необхідно було доставляти до передплатника дуже оперативно. А надходила преса у відділення надвечір, зранку треба рознести за адресами і встигнути знову отримати свіжі газети і журнали.

Працю листоноші цінують на селі. Останнім часом районне відділення зв’язку подбало про забезпечення листонош відповідною формою та велосипедами. Стали кращими і сільські дороги. Нині ніхто не накреслює захмарних планів передплати на газети та журнали. А якщо чесно, то листоноші матеріально не зацікавлені в збільшенні кількості передплачених примірників преси.

Особливу вдячність люди висловлюють завідувачці відділення зв’язку Ніна Василівна Прихідько, яка цій роботі віддала вже 38 років.

Листоношею від Бога була колишня завідувачка відділення Ніна Костянтинівна Мись. Цій справі вона присвятила майже все своє трудове життя. Вміла, енергійна, привітна, обізнана в багатьох галузях, просто жива енциклопедія – вона й досі в роботі.

Не відстають від своїх старших колег і листоноші Олена Іванівна Левченко, Віра Федорівна Бондаренко та Антоніна Михайлівна Тютюн, які доставляють газети та пенсії у 800 дворів села.

Бориспільська районна рада