книга
Загальновідомо, що самодостатність селянина споконвіків залежала від його праці на землі. У найтяжчі часи селяни не залишали своєї годувальниці напризволяще. Земля була їх надією та опорою, попри те, що селянин рідко ставав її власником.
Україна володіє найродючішими землями на планеті. Ви тільки вдумайтесь: саме нашій країні належать 44% світових запасів чорноземів. А за оцінками ООН, українська земля може нагодувати понад 500 млн осіб. В усі часи Україну називали житницею, а українського селянина – хлібодаром.
Останні 60 років виробничі відносини на селі ґрунтувалися на так званому колективному господарюванні, основою якого були колгоспи. Як відомо, статутом сільськогосподарської артілі не передбачалося право її членів, виходячи з колгоспу, отримувати частку майна, землі чи коштів колективного господарства. Колгоспники не були юридичними співвласниками такого господарства. Статутом передбачалося лише умовно – колективне прийняття рішень на загальних зборах членів колгоспу з питань стратегічного, загальногосподарського характеру.
Проте колгосп давав усім членам право на участь у суспільному виробництві та отримання відповідної платні. По суті, зайнятість населення була стовідсотковою, і за доброї організації виробництва працівники колгоспу, починаючи з 1957 року, отримували стабільну заробітну платню. У багатьох колгоспах і радгоспах додатково нараховували натуральну оплату праці зерном або іншими продуктами сільського виробництва.
На кінець ХХ століття колгоспне виробництво стало надійною прожитковою основою для сільського населення і питання утворення одноосібного господарства взагалі не виникало. Стосовно ж присадибної ділянки селянина, то вона була тільки допоміжним джерелом формування родинного бюджету.
Перебуваючи в системі соціалістичних виробничих відносин, аграрний сектор України був важливою складовою економіки держави.
Здобувши незалежність, Україна відмовилась від соціалістичного способу виробництва, надавши перевагу ринковим відносинам. Тобто перейшла на рейки капіталістичного способу виробництва, зокрема і в аграрному секторі, що загалом, на думку керівництва держави, мало дати позитивні результати в розвитку економіки.
Нові віяння торкнулися і виробничої діяльності нашого господарства. Ввели виборність керівника господарства, цим користуються різні «ділки». Відбулася зміна керівництва і в радгоспі «Комунар», що змінив у 1989 р. свою назву зі «Ждановського». Замість Петра Михайловича Зубаня, який працював директором господарства впродовж 1973–1997 років і зробив його потужним, прийшли спритні господарі з Донецького краю.
Фото №3938 НА фото : Петро Михайлович Зубань- директор радгоспу «Ждановський»
Як стало пізніше відомо, головним їхнім завданням було розвалити гоподарство, довести до банкрутсва і нагріти на цьому руки. Дивлячись на все це, люди збунтувалися. На той час у господарстві працювало близько 1000 осіб, але на людей нове керівництво дивилося зверхньо і поводилося зухвало. Недовго довелося їм правити, все-таки прислухалися Міністерство сільського господарства і районна влада і замінили керівника.
У 1998 році, директором радгоспу обрали головного економіста Миколу Кузьмовича Іщука.
З кожним роком господарювати ставало дедалі важче, та й держава не давала жодних позик і допомоги.
22 листопада 1996 року відбулися збори працівників радгоспу з питання розпаювання землі. Так, по Процівській сільській раді був 501 пайовик із земельним наділом 1568 га. Шістдесят осіб отримали пай на Ревнівській землі, а це – 120 га. Уже тоді частина земель не оброблялася. Дивитися на це було тяжко, бо земля, яка мала годувати, заростала бур’яном.
Радгосп «Комунар» поділили в 1997 році на три господарства: Процівське, Ревнівське та Мартусівське. Утворилося три колгоспи. Переділ майна був болісним, кожен волів мати більше. Але вочевидь зрозуміло, що колективне господарство «Ревне» опинилося у зручнішому становищі. Господарські і культурні приміщення були сконцентровані на центральній садибі, вони тут і залишилися. Поділилися технікою і землею.
А що ж лишилося Процеву ?
Із господарських будівель – це 5 сараїв у Софіївці для ВРХ та два сараї на Процівській фермі, і жодного соціально-культурного закладу, за винятком продуктового магазину в центрі села.
ФОТО № 2244 На фото: Під час переборки картоплі на процівському відділку
Першим головою процівського колгоспу було обрано Олександра Андрійовича Карпенка, який до того працював головним агрономом у господарстві «Олександрівка». Але всі намагання якось піднятись були марними. Люди дедалі більше зневірювалися в ефективності ведення колективного господарства, часто змінювалося керівництво колгоспу. Через рік його очолив житель с. Вороньків Михайло Олександрович Ковальчук, ще за рік головою обрали місцевого жителя – головного інженера колгоспу Миколу Петровича Кияшка. Його намагання зрушити з місця справу не дали результатів. Він, як ніхто інший, засіяв усі площі. Добрий урожай дозрів, але бракувало техніки зібрати його, довелося випрошувати в інших господарствах, за що треба було заплатити немалі гроші. Виросла велика заборгованість по заробітній платі. Тоді за рішенням уряду України виконавчі служби описали «живе» майно під реалізацію «спритним» ділкам. Так, Бориспільською виконавчою службою в 2002 році було продано одній фінансово-будівельній компанії усі сараї на Софіївській фермі і один сарай на Процівській фермі в рахунок погашення заборгованості заробітної плати. Та й цього виявилося замало, і тоді за рішенням зборів пайовиків було продано ще й продуктовий магазин приватному підприємцеві «Станкевич».
Люди зневірилися у відновленні колись потужних господарств, залишали роботу і шукали її уже за межами села. І знову пустує земля. Останні 155 корів колгосп «Процівський» продав колгоспу «Вороньківському». Відбулося і розпаювання майна КСПП « Процівський». Що ж підлягало розпаюванню:
1. Пункт штучного осіменіння – вартість – 23830 грн.
2. Критий тік (табір) – 1707 грн.
3. Зерносховище цегляне ( табір) – 4340 грн.
4. Склад міндобрив –13681 грн.
5. Погріб (табір) – 1034 грн.
6. Будинок механізатора – 18670 грн.
7. Артезіанська скважина – 6854 грн.
8. Водяна башта – 1575 грн.
9. Автомобіль ГАЗ 53-А – 1353 грн.
10. УАЗ 452 –1463 грн.
11. ГАЗ 535 –1988 грн.
12. ГАЗ 536 – 2024 грн.
13. ГАЗ 535 – 1885 грн.
14. КАМАЗ – 7714 грн.
15. ГАЗ 53 – (бензовоз) – 1359 грн.
16. ГАЗ 53 (молоковоз) – 1317 грн.
17. ГАЗ 66 (будка) – 1815 грн.
18. ГАЗ 53(майстерня) –3783 грн.
19. ЗІЛ 130 (кран) – 4294 грн.
20. «Москвич-2141» – 2237 грн.
21. Автопричіп 7 тонн – 4747 грн.
22. Трактор Т-150 –12868 грн.
23. Трактор Т-25 – 1906 грн.
24. Трактор Т-25 – 1162 грн.
25.Трактор Т-МТЗ-82 – 260 грн.
26. Трактор ЮМЗ-6 – 2716 грн.
27. Трактор МТЗ-82 – 2457 грн.
28. Трактор Т -100 (гусеничний) – 2000 грн.
29. Причіп- ПСЕ 12,5 – 5756 грн.
30. Причіп 2ПТС-4 – 1515 грн.
31. Причіп 2ПТС-40 – 3627 грн.
32. Ботвозбиральна машина –721 грн.
33. Борона – 95 грн.
34. Райборонки (2 шт.) – 23 грн.
35. Борона – (2 шт.) – 15 грн.
36. Центрифуга– 120 грн.
37. Ваги 16 т – 620 грн.
38. Обладнання автонавантажувача – 280 грн.
39. Ваги 0,5 т – (2 шт.) –183 грн.
40. Ваги 10 т – 303 грн.
41. Електроплита – 454 грн.
42. Набір столових меблів (3 шт.) – 422 грн.
43. Телятник с. Процева – 47009 грн.
44. Теплиці весняні – 8740 грн.
45. Водонапірна башта – 1575 грн.
46. Артезіанський колодязь – 4802 грн.
47. Артезіанський колодязь – 4802 грн.
48. Автомобіль ГАЗ-САЗ – 7650 грн.
49. Трактор МТЗ-82 – 2615 грн.
50. Комбайн «Дон-1500» – 17826 грн.
51. Сівалка СЗУ-3,6 – 2657 грн.
52. Цистерна – 980 грн.
53. Резервуар металевий – 1450 грн.
54. Цернометр – 840 грн.
55. Верстат заточувальний – 430 грн.
56. Цистерна 25 м/куб. – 1450 грн.
57. Косарка роторна – 7800 грн.
Ось це й увесь ужиток колгоспу.
У жовтні 2002 року приходить у село, щоб взяти в оренду паї, фермер Юрій Миколайович Антропов. Люди зустріли його з недовірою та й справа це була для процівців незвична. Поруч із ним узяв в оренду паї і Микола Петрович Кияшко. Частину майна викупив у людей фермер, частину викупили пайовики.
ФОТО НА фото : Антропов Юрій Миколайович
Та досвід річного господарювання двох власників показав, що там, де фермер вклав гроші в землю, тобто підгодував її, вона і віддячила добрим врожаєм. Наступного року люди уклали угоди із фермерським господарством «Ельдорадо», а це 1350 гектарів. Насамперед фермер відновив поливну систему на площі 800 га. Землю обробляли так, як колись у заможному радгоспі «Ждановському». На суму понад 2,5 млн. гривень фермер закупив нову сучасну техніку. Порадували і показники стабільності врожаїв. Так, кукурудзи зібрано по 76 ц з га, ріпаку – 36 ц з га, пшениці – 50 ц з га, буряку – 520 ц з га, моркви – по 400 ц з га, капусти – 600 ц з га, а врожайність картоплі сягла в 2007 році по 600 ц з гектара. Колектив фермерського господарства налічує понад 50 осіб, працюють тут висококваліфіковані фахівці: механізатор Петро Дмитрович Канюченко, Ніна Іванівна Іогансон (бригадир), Василь Миколайович Глоба, Михайло Іванович Шкара, Юрій Миколайович Бондаренко, Василь Васильович Шкара (агроном), Надія Прохорівна Сергієнко, Іван Кирилович Шульга (бригадир).
ФОТО На фото : Михайло Іванович Щкара - водій
Уже друге скликання обирається Юрій Миколайович Антропов депутатом районної ради. Бере активну участь у житті села, окрім того, господарство надає благодійну допомогу вирощеною продукцією школам Процева і Ревного, районному Будинку ветеранів, райлікарні. За високі показники у вирощенні сільськогосподарської продукції, активну життєву позицію Юрія Миколайовича неодноразово нагороджували грамотами районної та обласної рад.
Але вже з 2005 року земля набуває товарної форми. І знову вправні «ділки» – Фельдмани, Кіпермани, Сереброви та інші – викуповують у людей паї. Їм байдуже, що в державі немає ще земельного кадастру і закону про продаж сільськогосподарської землі, але в обхід усіх законів її купують. Більш як 500 га своїх наділів продали власники паїв, частина земель, з доброї волі районної влади, змінила і цільове призначення. Схаменулася держава Україна і категорично заборонила купівлю-продаж землі. І вже у 2008 році припинили торги сільськогосподарською землею. І знову почали заростати бур’яном викуплені ділянки, а фермерське господарство ледь животіє.
