книга

КОЛЕКТИВІЗАЦІЯ

Радянський Союз, створений 30 грудня 1922 року, намагався стати в один рівень із передовими країнами світу, але для цього треба було здійснити індустріалізацію, яка потребувала чималих коштів. Узяти позику за кордоном не вдалося, оскільки більшовики на Генуезькій конференції 1922 р. відмовилися сплатити борги царського і Тимчасового урядів, а тому весь тягар індустріалізації переклали на плечі селян.

Провести суцільну колективізацію змусили хлібозаготівельні кризи 1926–1928 років, бо селяни відмовлялися продавати хліб державі за низькими цінами.

«Вождю світового пролетаріату» Йосипу Сталіну довелося в 1928 році відправитися до Сибіру, щоб організувати там збір хліба. Він переконався, що краще брати хліб з колективних господарств. Питання колективізації активно обговорювалося у вищих партійних кабінетах і в 1929 р. з’явилося рішення листопадового Пленуму ЦК ВКП( б) «Про сільське господарство України та про роботу на селі». Рішення Пленуму вимагало провести колективізацію упродовж року. Ідеологом її здійснення в Україні був С. Косіор. Він добре знав, що протягом 1928–1929 років було знищено сотні тисяч заможних селянських господарств, яких нарекли куркульськими, а тому не сподівався на опір з боку середняків та бідняків щодо їхнього вступу до колгоспів.

Для проведення колективізації задіяли всі форми впливу, аж до застосування зброї. Це спричинило відчайдушний опір населення, що ледь не призвело до громадянської війни. Тільки під страхом смерті селянин змушений був вести свого коня, корову, теля та іншу худобину до колгоспу.

ФОТО № ВИКОРІРОВКА у голод папці. На фото:Викопіювання землі батьків Безсмертної Анастасії Гнатівни

2 березня 1930 року Й. Сталін опублікував у газеті «Правда» статтю «Запаморочення від успіхів», у якій звинуватив низові партійні та радянські організації у перекручуванні лінії партії. Зокрема, зазначалося, що вступ до колгоспу мусить бути добровільним, а тому селянин має право виходу з нього. Люди на перших порах повірили словам вождя, та, подавши заяву про вихід із колгоспу, селянин залишався без майна (віддане до колективного господарства не поверталося).

ФОТО №2813 На фото:Хата одноосібника Тименка Володимира Павловича ( Волошка), 1950р.

У 1929 році в Процеві було створено ТСОЗ (товариство спільного обробітку землі) імені Шевченка, яке об’єднало 50 селянських господарств. Базувалося господарство на землях учасників товариства та за рахунок вилученої землі в заможного процівського селянина Наума Карловича Іогансона, садиба якого була на території нинішнього дитячого садка.

Н. К. Іогансон з’явився в селі під час першої світової війни, одружився з місцевою дівчиною і, маючи гроші, скупив добрі землі (в районі теперішньої вулиці Жовтневої, що пролягала під болотом), і вирощував там здебільшого гіркий перець.

Незабаром ТСОЗ імені Шевченка було реорганізовано в колгосп. А в 1930 році на території Процівської сільради створили ще три колгоспи:

ФОТО№81 Карпо Семенович Тименко(справа) Візьми там де 3

у Процеві – «Третій вирішальний» на чолі з Карпом Семеновичем Тименком;

У ФОТО № 3643 - друга НА фото : Страшний Ю.Г (зліва)-голова колгоспу

у Софіївці – Червона хвиля під головуванням Юхима Григоровича Страшного;

у Салькові – імені Кагановича під керівництвом М.К. Бойчаса.

№99 На фото : Бойчас М.К.- голова колгоспу імені Кагановича

Найактивнішими організаторами колгоспів були: Іван Кузьмович Тименко, Карпо Семенович Тименко, Дмитро Михайлович Кияшко, Андрій Кузьмович Опрощенко, Михайло Кузьмич Опрощенко, Дмитро Євлампійович Тертишний, Павло Іванович Прихідько.

ФОТО № 2092 На фото: Перший тракторист Процева Тименко Михайло Кузьмович

Більшовики всіляко намагалися контролювати колгоспне будівництво.

У 1930 році до Процева прислали двадцятип’ятитисячника В. Недзельського, який очолив сільську раду і контролював процес створення колгоспів та колгоспне життя.

Бориспільська районна рада