книга

Листи до Гітлера

Цей лист ходив по селах і містах, передавався з рук в руки.

( Подається дещо скорочений і пом»якшений, так би мовити, « цензурний» варіант)

Гітлерові – посіпаці – скаженому собаці. Отже, сучий сину,( осиновий кіл тобі в спину), пишемо, що ми живі й здорові, як ті дуби у діброві... Побажаємо тобі від щирого серця сто болячок у реберця; сто чортів у твою пельку, щоб ти швидко зліг в земельку, в осиновий гроб...

А вже ти зграю свою скликав, а вже ти руки криваві потирав, нахвалявся, чорним душам присягався: «... Я розіб»ю партизанів, розвію, чорним попелом села покрию, кров»ю людською уп»юся та й повеселюся. Та пошлю я машини і танки, щоб дали партизанам прочуханки. А для більшої рації – ще й підкину авіації. Отоді в тилу буде мирно та тихо».

Та тебе, людожере, спіткало лихо. Як води з моря не випити, як вітру в полі не спинити, так і нас, партизанів, хоч сказися, хоч сто разів навколо пупа обкрутися, не здолати тобі нас, не розвіяти, бо ми месники народні, захисники благородні. Не злякають нас ні фріци твої, ні танки, бо є для них партизанські приманки. Самі їх готуємо, непрошених гостей частуємо. Їдуть вони на машинах і вибухають на партизанських мінах. Всім їм отут надходить капут! Бо вояки твої, арійці, не заслуговують на інші гостинці.

А ще потішили нас, партизанів, твої літуни. Над лісами гасали, бомби з « юнкерсів» скидали... Є великі втрати, бодай не збрехати. У нашої баби Насті дві курки вбито зозулясті. Біля дірявого моста приблудній корові одбило хвоста...

Хоч вір, хоч ні, а так було усі дні. Кобиляча ти голова! Не розум в ній, а трава. Ти, свиняче вухо, нашої ради послухай. У першу чергу не вір генералові авіації Кіцінгеру, не вір анітрохи і рейхкомісарові України Коху. Надсилають вони тобі листи, щоб брехню свою замести.

Адже доповіли, що партизанів перебили, а ми на всіх вас ...

Несусвітній ти телепень, дурний, як пень! Чухни тепер свої вуха ослячі та приказуй: «Коли б те знаття, що буде таке биття». У тебе вже і так скоро лопнуть вуха, коли б хто підслухав, які вісті йдуть з фронту і тилу – хоч відразу лягай у могилу...

А вже наші й б»ють... Так б»ють, навіть дихати не дають. Біля Курська і Орла твоя армія лягла. Коло Білгорода – теж погибла орда. У Сіцілії клепають.У Донбасі починають. Партизани ( це ж не диво) б»ють тебе і в хвіст і в гриву... Чуєш, свиняче рило, щоб тебе громом убило!..

Бориспільська районна рада