книга

РЕПРЕСІЇ 1937РІК

Ми не можемо назвати точної кількості репресованих наших односельців, та про одного з них – ІВАНА ЙОСИПОВИЧА БЕЗСМЕРТНОГО – розповіла нам його донька Алла Іванівна Денисенко.

( ФОТО№ 2951 На фото : Лена та Алла - дочки Івана Йсиповича

Іван Йосипович Безсмертний народився в с. Проців у селянській родині. Його батько спочатку працював писарем, а згодом став суддею у Вороньківському волосному суді. Освіту Іван здобув у Процівській земській школі, пізніше навчався в Київському інженерно-економічному інституті. Вступив до лав Компартії, а тому завжди був на передовій. Його направили на роботу в Городищенський район (тепер Черкаська область), очолив там райвиконком.

За свідченням людей, котрі його знали, Іван Йосипович був надзвичайно скромною, чуйною і доброзичливою людиною. Люди згадують характерний випадок з останніх років його короткого життя. Він зателефонував додому і попросив дружину, тобто мою матір, щоб та передала кучером ( тоді начальство їздило бричкою) на роботу його святковий костюм і сорочку. Мама виконала це прохання, а коли батько повернувся додому, запитала: «А де ж одяг, що я передала?». Він відповів, що неподалік райвиконкому часто сидить жебрак в убогій одежині, то він йому віддав свій костюм. «…То чому ж ти сказав, щоб я передала святковий одяг? Я ж дала б щось стареньке..». А батько відповів: «Може, та людина зроду в новому одязі не ходила, то це могло бути для неї великою радістю».

Хоча батько працював головою райвиконкому, однак сім’я наша не розкошувала. Якось, незадовго до арешту, із села Старосілля приїхала підвода і привезла багато продуктів: борошно, м’ясо, олію тощо. Мати зраділа, а коли батько повернувся з роботи, то відправив усе те добро назад.

У ніч з 2 на 3 серпня 1937 року його заарештували як ворога народу, разом з іншими керівниками району.

( ФОТО№ 17 На фото : Іван Йосипович Безсмертний)

Тоді всі відвернулися від нашої сім’ї. Приїхав мамин брат і забрав нас у Проців. Мама пішла працювати до колгоспу. Колгоспне і сільське керівництво ставилося до неї, як до дружини ворога народу – посилали на найважчу роботу, виділили найгіршу землю під город, в останню чергу давали коня чи волів, щоб привезти до двору збіжжя. Тоді ці питання вирішувалися на нараді, і я не раз бачила заплакану матір, бо знову не дали тягла. А варто їй було щось сказати на свій захист, одзразу ж чула у відповідь: «Ти знаєш, де твій чоловік?»

№ 8475 НА фото : Безсмертна Г.)

Минули роки. Батька мого реабілітували. І нарешті, після довгої тяганини, мені дозволили ознайомитись в архіві СБУ України з судовою справою батька і зробити копії окремих її сторінок.

Для широкого загалу надаємо витяги з цієї судової справи.

ПОСТАНОВА

М. Умань 1937 рік серпень 3 дня

Я, прокурор Уманського району – КУНИК, розглянувши матеріали Уманського РВВС на громадянина Безсмертного Івана Йосиповича, які полягали в тому, що він входив до складу контрреволюційної організації правих, по завданню якої проводив активну контрреволюційну діяльність і шкідництво , передбачених статтями 54-10 і 11 УК УРСР.

На основі викладеного

ПОСТАНОВИВ:

Санкціонувати арешт Безсмертного Івана Йосиповича для утримання під охороною в Уманській в’язниці.

Уманський райпрокурор Куник ПІДПИС

ПРОТОКОЛ ДОПИТУ

ФОТО № 114-------------------------------- - 1 сторінка

Фото№115--------------------------------- 2сторінка

--------------------------------3 сторінка

ФОТО №116( ФОТО сторінок)

Додатковий протокол допиту обвинуваченого І.Й. Безсмертного викладаємо за оригіналом:

Питання: Вам висунуто звинувачення в тому, що ви є членом контрреволюційної організації правих і по завданню такої систематично проводили контрреволюційну шкідницьку роботу, направлену проти існуючого ладу.

Визнаєте ви себе винним у висунутому вам звинуваченні?

Відповідь: Винним у висунутому мені звинуваченні я себе не визнаю, я учасником контрреволюційної організації не був і контрреволюційної шкідницької роботи не здійснював ( підпис Безсмертного).

Питання: Ви говорите неправду. Слідством точно встановлено, що ви були завербовані в контрреволюційну організацію правих бувшим секретарем районного комітету РК ім. Петровського Ляльченко і по завданню останнього проводили контрреволюційну шкідницьку роботу. Настоюю на правдивій відповіді по суті питання.

Відповідь: Я підтверджую свої попередні покази в тому, що до складу контрреволюційної організації не входив і Ляльченко мене в таку не вербував.

Підпис І. Безсмертного

Протокол читав. Записано з моїх слів правильно, в чому і підписуюсь Допитував оперуповноважений Матвєєв.

ПРИГОВОР

Іменем Союзу Радянських Соціалістичних Республік

Виїзна сесія Воєнної колегії Верховного Суду Союзу РСР

в складі:

Головуючого : диввоєнюриста – А.М. Орлова

Члени : Бригвоєнюриста – І.М. Зарянова

Воєнного юриста першого рангу - Ф.А. Климина

При секретарі воєнному юристу першого рангу А.А. Батнер

В закритому судовому засіданні, в м. Києві 17 листопада 1937 року

Розглянула справу по звинуваченню: Безсмертного Івана Йосиповича, 1901 року народження, колишнього голови Городищенського району, Київської області – в злочинах, передбачених статтями 54- 7, 54-8 і 54-11 ЦК Української РСР.

Попереднім і судовим слідством встановлено, що Безсмертний Іван Йосипович в 1936 році був завербованим до контрреволюційної диверсійно-терористичної і шкідницької організації правих, яка ставила завдання повалення Радянської влади. В цю організацію він був завербований колишнім секретарем районного КП(б) У Ляльченком, разом з яким керував шкідницькою роботою в галузі сільського господарства в районі ім. Петровського УРСР і вів вербування нових членів в контрреволюційну організацію правих.

Таким чином встановлена вина Безсмертного в складі злочинів, передбачених статтями 54-7, 54-8, і54-11 ЦК УРСР.

На основі викладеного і керуючись ст. ст. 296 і 297 ЦПК УРСР воєнна комісія Верховного Суду СРСР приговорила :

Безсмертного Івана Йосиповича до вищої міри покарання – РОЗСТРІЛУ з конфіскацією всього особистого майна.

Приговор остаточний і оскарженню не підлягає в силу постанови ЦПК СРСР від 1 грудня 1934 року і підлягає негайному виконанню.

ПІДПИСИ:

Аналізуючи матеріали судової справи в обвинувачувальному висновку, ми бачимо, що репресивна машина вибила зізнання з Івана Йосиповича Безсмертного у злочині, якого він не скоював. Нелюдські тортури змушували сотні тисяч людей обмовляти себе в тому, чого вони не чинили: не існуючому шпигунстві на користь іноземних держав, у членстві у вигаданих організаціях, підривній діяльності проти радянської влади. І все це діялось з єдиною метою: раз і назавжди залякати людину, впокорити її, знищити почуття власної гідності, волю до свободи, перетворити людину в механізм на службі тоталітарної держави.

Бориспільська районна рада