книга

... І дзвеніла криця шабель

( Народний епос)

У газеті « Трудова слава» від 31.07.1987 року № 212 був надрукований вірш, написаний учителем Тименко В.П. про щорсівця Тименка Івана, який бився за радянську владу у таращанському полку. Він став у Процеві легендою, шанували його за мужність, за працьовитість. Сиві діди переповідають внукам, як підняв село щорсівець проти бандита Мини...

Копита били в барабан планети,

Багряні коні вихором неслись.

Блищали блискавицями багнети, -

Дзвеніла криця шабель – степ світивсь.

Здавалося, в залізному потоці

Вирує Україною Дніпро, -

Тоді, у дев»ятнадцятому році,

За волю й землю воював народ.

А революцію кував невтомно молот

Стримів у піфах ночі місяць – серп.

У бій водив Боженко і навколо

Червоно квітнув розпростертий степ.

* * *

Випроставшись з шаблею в стременах,

Під лункий тривожний дріб копит

У загоні мчав Іван Тименко,

Щоб обоз ворожий захопить.

Там, в степу, нагнали вони білих, -

Гнав Іван їздових із підвід,

І рука від шаблі не тремтіла,

Не зімліла.

Але раптом кінь його у трави

Із розгону впав і там сконав...

Революції цвіла в степу заграва!

За Країну Рад ішла війна!

* * *

У командира був наказ коротким:

- Всім - вперед!

Тименку – із обозом!

Мчав загін червоних в степ широкий,

А Іван пішов з переднім возом.

Сонце в небі - колесом забутим,

Шлях зникає ген за небозводом,

Жайвір заливається, та чути

Як скриплять під вантажем підводи.

Час би вже скрутити і цигарку.

Запалив. Згадався Проців рідний,

Євдокія у сльозах на ганку.

Як вона з малечею там бідна?..

* * *

Хвилювались в Процеві селяни:

Сало винесли. А там - одежі скриню;

Там стріляли у вікно з нагана,

Там пограбували кури, свині.

Чув Іван Михайлович новини,

Не давала спати думка вперта:

Доки в Процеві господар Мина

Не прожить в селі без пістолета.

* * *

... Підкрутили гніт у кожній склянці –

Посвітлішав клас від каганців.

А на стінах – тіні хижі в танці.

А під стінами – тривожні процівці.

Підвівся Мина, зиркнув оком вовчим,

На стіл учительки поклав свого нагана,

І опустили долу очі

Під п»яним його поглядом селяни.

Радійте, у вас вибори сьогодні.

Пишіть записки. Вибирайте владу.

Обранець є один на цьому сході,

Це я , - і знову револьвер погладив.

Писати вчила кожного в лікнепі

Учителька у вечори зимові.

Дзвенить не тільки шабель сталь у степі,

Дзвеніти може криця в кожнім слові...

Поскрипують заіржавілі пера,

Підморгують до тіней каганці,

І страх повзе від серця до паперу –

Біліють в Мини в пальцях папірці.

І раптом – лють на буряковій пиці.

Майнула класом чорна тінь біди.

Узяв папір. А в тій записці

Коротка фраза « Мина - ти бандит!»

* * *

Оновлювались села України,

Тименко воював за владу Рад.

А вранці у селі гула новина:

Убили Мину.

Володимир Тименко

учитель

Бориспільська районна рада