книга

КИЇВСЬКЕ НАМІСНИЦТВО

Фото№ 8244 (постав зліва)

Із ліквідацією Гетьманщини та Запорозької Січі правителі Росії вирішили провести адміністративно-територіальну реформу на українських землях. Для них важливим було уніфікувати ці землі, ліквідувати там полково-сотенний устрій.

Підготовка реформи почалася в 1779 році. З цією метою було створено комісію з козацької старшини і російських канцеляристів щодо здійснення перепису населення регіону. Її очолив призначений Катериною II губернатор А.С. Милорадович. Він мав особисто об’їхати певну територію краю і «обозреть… лежащие в сеи части города, местечки, села, деревни и всякие селения и сделать свои примечания в рассуждении физического и морального их положення…» .

Знайти фото Милорадовича ---

А.С. Милорадович деталізував завдання комісії в ґрунтовній інструкції, яка передбачала: «Под неизбежным ответом всеми образы изведывая стараться дабы никакова поселения не миновать…, делать точное описание каждого города, села, деревни, слободы, хутора, завода и всякого поселения, при какой оные лежат реке или озере, большой , уездной или поселковой дороге…».

В описі ми знаходимо багатий матеріал про клімат, розвиток землеробства і скотарства, ремісничі професії, про побут і звичаї українського народу. Таким чином, протягом 80-х років XVІІІ століття на Лівобережжі та Слобідській Україні було здійснено заходи, спрямовані на подальше зміцнення позицій панівного класу і посилення гноблення трудящих мас.

Проців, Софіївка та Сальків належали до Переяславського повіту, а тому цікаво буде дізнатися про його особливості з опису XVІІІ століття.

ФОТО № 4333 Карта Переяславського повіту

Земля, що прилягає до Дніпра, – піщана. Тут сіють жито, пшеницю, ячмінь, овес, гречку, просо, а горох, льон і коноплі – у великій кількості. Менше сіють пшеницю і просо, найбільше – жито й овес. Урожайність становить від 5 до 10 коп, а в копі – 60 снопів, обробляють землю плугом вісьмома і шістьма волами. Землю не угноюють, а намагаються завчасно виорати, щоб під сонцем перегоріла « и сие почитается за удобрение». Вдруге перед сівбою орють землю ралом двома волами. Посіявши хліб, боронять двічі або тричі. Починають орати землю під жито в червні, а сіють у серпні або вересні. Городини вдосталь, велика кількість лікарських трав. Лісу достатньо, водиться багато звірини: дикі кози, вовки, дикі кабани, зайці. З птахів – орли, пугачі, гайстри, горлиці, шпаки, яструби, тетері, куріпки , солов’ї, жайворонки, щиглі, чижі, ворони, галки, сороки, горобці. На полях – дрофи, перепілки. Біля води – дикі качки, журавлі, гуси. Гадів багато: змії, вужі, черепахи, ящірки.

Річка Павлівка впадає в Дніпро «ниже села Сакова, вершина оной изъ болота, идущаго под Лысой горой. Ширина оной – семь сажень (14 м), глубина – одинъ аршинъ (71 см)». Дніпро судоплавний, протікає через сім намісництв. Ця річка глибока і швидка, а «рыбной ловлей превосходит всъ другіе сей губерніи ръки». Річка розливалася в квітні і це тривало до червня. Багато стояло на ній млинів.

Тваринництво було важливою галуззю цього краю. Найбільше розводили великої рогатої худоби та вівців. Торгували здебільшого волами, російські купці самі приїздили і закуповували тварин. З овечої вовни виготовляли грубе сукно для одягу.

Клімат «сего края заслуживаетъ отличное одобреніе. Нет страны въ россыйскихъ пределахъ, гдъ бы части года были столь одна другой соразмърны». Зима починається в грудні і добігає кінця в березні, помірно сильні вітри. Літо спекотне. Повітря насичене пахощами різнотрав’я, інколи бувають тумани і зрідка – смертоносні грози. «Таковая пріятность погодъ къ размноженію народа способъшествующая, учинила страну сію столь многолюдною».

Усього землі в Переяславському повіті – 405 088 десятин. Містечок – 2, сіл – 48, деревень і хуторів – 66, дворів – 10467, млинів борошняних –75, церков – 66. Соціальний стан населення такий: священиків і церковнослужителів –180, графських родів – 1, дворян – 110, різночинців – 319, козаків – 15415, селян казенного відомства – 2677, власницьких –13484, різночинних і козацьких підсусідків – 300, циган – 375. Усього чоловічої статі – 35451 душ.

У селі Проців (д. Процевка) на той час реєстрували 190 душ і всі вони – державні люди. В Салькові – 84 душі – козаки і «владълцовъ – полковницы Лукашевичевой, бунчукового товарища Сулимы». Софіївка мала на той час 120 душ, були козаки і піддані полковниці Лукашевичевої. В селі Ревне, яке на той час називалось х. Ревной, мешкало 49 душ і всі вони були державними людьми.

В описі зазначається, що «народъ страны сей вообще добросердеченъ, прост». Вирізняється гостинністю, щирістю, простотою, завжди хоробрий і «отлично склоненъ къ музикъ и ко всъмь художествам». Народ терплячий, аж до крайнощів. Люди віруючі, але займаються і ворожінням, святкують спаленням вогнем Купала в день Іоанна Хрестителя.

Торгівля для цього краю не була важливою галуззю, бо мешканці «не имели средства обращать хлебъ на деньги». Розвивалося виноробство, але займалися ним лише представники козацької старшини та особи високого рангу.

Бориспільська районна рада